Паралельний імпорт: що це і в яких сферах застосовується

Механізми постачання товарів на світових ринках постійно трансформуються. Одним із неоднозначних явищ вважається паралельний імпорт. Хтось помилково зараховує його до «сірих схем», а хтось активно використовує у своєму бізнесі. У статті ми розглянемо все детально, враховуючи актуальне законодавство.

Що таке паралельний імпорт

Паралельний імпорт — це ввезення в країну оригінальної продукції з товарним знаком правовласника, але без отримання його прямої згоди. Ключовим є саме ввезення оригіналів, а не підробок і реплік. Товари вироблені самим брендом, але куплені не в офіційного дистриб’ютора в країні ритейлу, а у посередників або в роздрібних мережах за кордоном.

У багатьох країнах діє «правило першого продажу». Щойно виробник продав товар першому покупцеві, право контролю за дистрибуцією конкретного екземпляра припиняється.

Припустимо, що умовний бренд «Точний годинник» не представлений на українському ринку. Підприємець може укласти контракт із постачальником за кордоном, імпортувати в Україну та продавати «Точний годинник» легально. При цьому бренд, оскільки вже здійснив продаж першому покупцеві, не може обмежити або заборонити реалізацію.

Такий режим вичерпання прав називається міжнародним. Є ще два:

• регіональний, коли товар вільно переміщується всередині певного союзу/регіону (наприклад, ЄС);
• національний: правовласник дозволяє ввезення в конкретну країну.

Схема отримала свою назву, тому що постачання йдуть альтернативними каналами, часто одночасно з офіційними каналами дистрибуції. У цьому випадку ситуація стає цікавішою.

Яскравий приклад — український ринок медикаментів. Певні препарати ввозяться в країну офіційно, але ціна на них вища, ніж, наприклад, у Польщі (за той самий препарат і кількість). Тому альтернативним каналом стає закупівля ліків за кордоном і паралельний імпорт в Україну. Таким чином, одночасно існує «дорогий» і «дешевий» медикамент-оригінал того самого бренду.

Навіщо бізнесу паралельний імпорт

Для підприємців ця схема — інструмент для вирішення економічних завдань:

• Боротьба з монополією. Офіційні дистриб’ютори часто завищують ціни, а паралельні імпортери створюють конкуренцію.
• Ліквідація дефіциту. Якщо виробник не організовує експорт напряму, альтернативні канали забезпечують ринок товарами.
• Зниження цін. Іноді при паралельному ввезенні вартість нижча, ніж при офіційній дистрибуції, що пов’язано з різною політикою ціноутворення в різних країнах.
• Доступ до новинок. Офіціали затримують релізи, а ось імпортери можуть завезти нову колекцію або гаджет щойно він з’явиться у продажу за кордоном.

Продукція проходить митне очищення на «загальних підставах», тому схема не вважається спрощеною.

Переваги та ризики паралельних поставок

Як завжди, йдеться про баланс між вигодою та потенційними ризиками. У чому переваги:

• широкий вибір товарів, які недоступні офіційними каналами;
• економія;
• оперативність у реакції на споживчий попит.

Для покупців є кілька ризиків:

• обмеження дії гарантії та сервісного обслуговування, якщо продукція куплена не в офіційного постачальника;
• локалізація (відсутність розкладки на клавіатурі або вилка іншого стандарту);
• інструкції іноземною мовою.

Головна проблема паралельного імпорту полягає в конфлікті інтересів між свободою торгівлі та захистом інтелектуальної власності.

• Репутаційні ризики та контроль якості

Виробник не несе відповідальності, якщо імпортер неправильно перевозив або зберігав товар на складі. Це призводить до втрати якостей або псування, але претензії отримує саме бренд, оскільки логотип на продукції його.

• Юридичні суперечки

В Україні судова практика стоїть на боці вільного ринку. Верховний Суд підтвердив, що якщо товар оригінальний, був правомірно куплений за кордоном, то перепродаж не порушує права на торговельну марку. Однак порушенням вважається, якщо:

1. Товар був змінений або пошкоджений перед продажем.
2. Продавець вводить покупця в оману, видаючи себе за офіційного представника.
3. Використовується реклама з фірмовою стилістикою, що виходить за межі ідентифікації продукту.

На сьогодні при паралельному імпорті не потрібно отримувати особливі ліцензії та дозвіл правовласника.

• Імпорт vs контрафакт

Пояснимо на прикладі:

• паралельний імпорт — це футболки бренду Gucci, куплені в бутіку або у посередника за кордоном;
• контрафакт — футболки, пошиті в Китаї, з незаконним використанням логотипу бренду.

Такий імпорт привертає більше уваги митниці, оскільки часто під виглядом оригіналів намагаються ввезти контрафакт або репліки.

Особливості логістики та митного оформлення

У більшості випадків процедура законна. Імпортер зобов’язаний подати супровідні документи, декларацію, сплатити всі податки (мита, ПДВ) та акцизи, якщо вони застосовні, а також пройти сертифікацію. Відмінність лише одна — дозвіл від власника торговельної марки не потрібен.

Якщо бренд внесений до Митного реєстру об’єктів інтелектуальної власності, то оформлення можуть призупинити для перевірки оригінальності. Після цього товар випускають у вільний обіг.

Доставка може бути багатоступеневою:

1. Закупівля у закордонного ритейлера або оптовика.
2. Консолідація на проміжних складах.
3. Перепакування, маркування або стікерування. Важливо, щоб на упаковці була інформація державною мовою.
4. Транспортування до країни призначення.

З одного боку, паралельне ввезення буває вимушеним заходом. А з іншого — відкриває можливості для нового бізнесу, який привезе раніше не представлені на ринку товари. Схема не є нелегальною, тому її можна успішно адаптувати під українські реалії. DiFFreight надає послуги міжнародної логістики зі США, Європи та Китаю. Також ми пропонуємо консультацію митного брокера — дізнайтеся, чи можливо налагодити паралельний імпорт для вашого бізнесу.